Дмитрий Табачник - неофіційний сайт міністра !!!

Нещодавно на сторінках газети "Киевский телеграф" було оприлюднено статтю Д. Табачника "Утиный суп по-украински". У попередньому числі "НіД" ми вже публікували відгук на неї письменника Олекси Палійчука. Пропонуємо вашій увазі – на продовження теми – статтю письменника Олега Чорногуза.

Днями, пане Табачнику, я мав нещастя прочитати Вашу статтю з набором чужих цитат, узятих вами з різних нібито першоджерел на прокат для імітації власного інтелекту. Ви не станете заперечувати, що пов'язувати цитати одну з іншою – невелика мудрість для більш-менш освіченої людини. Чи не так? Погодьтеся, що я кажу щось слушне. Бо не кожному ж авторові, який себе поважає, робить честь чи додає авторитету набір чужих цитат і відсутність власних думок. А ви, пане Табачнику, як багатьом відомо в Україні, вважаєте себе великим істориком і вченим.

Хочу вам зайвий раз нагадати (на майбутнє), що газетна чи журнальна стаття – це навіть не кандидатська чи докторська дисертації, в яких так рясно дозволяється цитувати чужі думки, коли відсутні свої.

Не хочу вас образити і вашим неглибоким знанням історії, хоча ви за службу у екс-президента Кучми отримали високе вчене звання – доктора історичних наук. Подейкують, що то чи за відповідне крісло, чи за відповідну посаду. До академіка, пам'ятається, не дотягли.

Хоча, як на мій, може, дещо суб'єктивний погляд, на тлі екс-президента Леоніда Кучми, ви "тягнете" на височенне звання... Все пізнається в порівнянні. Не ображайтеся, будь ласка, але так кажу не тільки я, а й та вся, як ви зневажливо пишете і висловлюєтесь, "маленька купка свідомих у вишиванках", і ця "меншість", у своїй більшості (понад 72 відсотка від усього населення) за останнім переписом визнала рідною – українську мову, яку ви чомусь берете в лапки. Тобто, це ті, хто ще не втратив свідомості. Маю на увазі національну свідомість. Бо, читаючи вас, весь час ловиш себе на думці, що, передбачаючи громадянську війну в Україні українців з українцями, ви або з дуба впали, або втратили й справді почуття реальності.

Звичайно, я більш ніж певен, що вам цього дуже хотілося б. Вам, вашому редактору-найманцю (здається, Скачку), рабу з "Кієвского тєлєграфа", екс-соціалісту-космополіту Васілію Волгє чи комуністу-інтернаціоналісту Голубу. І не знаю, до якого вже стану і освіченості віднести маловиховану Богословську, яка словом "брешете" прикриває свою духовну та інтелектуальну убогість.

Тепер давайте, полемізуючи, поставимо хоч маленькі крапки над "і". По-перше, ви за своїм національним походженням єврей, за українським паспортом "громадянин України". То, відповідно, ставлю запитання: хто вам дав моральне і юридичне право так зневажливо, саркастично і так єхидно виступати проти українського народу – народу, серед якого ви живете? Його мови, культури, духовного рівня, як це робите ви на сторінках оцього "всєукраїнского (придумали ж, ну, точнісінько як УПЦ московського патріархату – О. Ч.) тєлєграфа". По-друге, ви мені можете заперечити, що в державі під назвою Україна нині немає ні євреїв, ні українців, ні росіян. Згоден: нині вже нема, бо й графи про національність у паспорті нема. То у такому випадку хочеться вам нагадати, що в Україні немає і нацменшин, за яких ви так піклуєтеся, нав'язуючи другу державну мову і виступаючи від імені вже російського народу. Знову ж, за яким правом? Чому ви розписуєтеся за росіян, які, живучи серед українців, не вимагають так настійливо тієї другої мови, як це робите ви? Для чого це? З якою метою? Для розбрату? Для чергової (як пишете ви) громадянської війни в Україні, яку ви, може, й розпалите (не доведи, Господи!), але участі в ній, звісно, не братимете. Стоятимете осторонь і так само, як в згаданій статті, посміхатиметеся, як "дурні ґої" між собою воюють. Або з другим паспортом чкурнете на приватному літачку на землю обітовану, чи до голубих гаваней південних морів, щоб потім повернутися знову на чергове згарище України. Ви саме про це мрієте, пане Табачнику?!

Адже вашу статтю я сприйняв як чергову іскру, з якої ось-ось має розгорітися в Україні полум'я громадянської війни. Це вже не застереження. Це вже набат. Якщо так, то чи не в ім'я саме цієї війни ви його, полум'я, так активно роздмухуєте? Перше поліно у це вогнище ви особисто підклали в зловісну антиукраїнську епоху, якщо не сказати в час політичного шабашу, який зчинила, піднявши голову, "п'ята колона" за горе-президента для українського народу Леоніда Кучми. Це ви тоді, під час його першої президентської каденції, вперше розділили Україну на Схід і Захід. Тоді ж під дружні оплески у Верховній Раді прислужників Кремля – комуністів ви заявили про другу державну мову, а трохи пізніше і про те, що національна ідея не спрацювала. А ви її, аля-Гарібальді, проводили зі своїм ляльково-маріонетковим малоосвіченим президентом?

По-друге, ви так часто посилаєтеся на Канаду, Швейцарію. Говорите про двомовність Квебеку. Хотілося б вам нагадати, пане історику, що Квебек – не держава, а провінція в державі, і як історику сказати, що перед тим, як створився двомовний Квебек, було пролито дуже багато крові. Завойовники і окупанти – французи й англійці, винищили майже до ноги корінне населення Канади. І "останнього з могікан" нині загнано в резервації. По суті, за колючий дріт.

Ви можете й надалі наводити приклади з американського континенту – як з північної його частини, так і з південної, але при цьому як історику вам не слід забувати про такі народи, як майя і ацтеки, і розповісти, де ці народи тепер, після нашестя іспанських конкістадорів. Де тепер їхня мова, культура?

Якщо вже нам, українцям, судитиметься пережити в черговий раз те, що ви пророкуєте, – громадянську війну, і про що ви мрієте, вискакуючи з чиновницьких штанів, то, боюся, під вами не стоятиме високе посадове крісло, і вам в ті хвилини буде не до цього, як і "Києвскому телеграфу" разом з такими перевертнями, як його редактор і власник. Коли ж ви і вам подібні територію під колишньою назвою Україна перетворите в попелище, то подумайте, хто ж на вас працюватиме? Хоча саме тоді ви з повним моральним і юридичним правом можете впроваджувати на території під умовною географічною назвою "Україна" будь-яку мову. Але ми, українці, подібно до графи у паспорті про нашу приналежність, докорінно ще не знищені. Ми живемо і житимемо, поки один одного будемо пізнавати хоча б за мовою, якщо ви вже майже знищили культуру, духовність, історію і саму історичну пам'ять про народ, який тут віками проживав і упродовж віків нищився, заборонявся, підмінювався різними назвами і знову народжувався і оживав знову.

Ви стверджуєте, що ми, українці, у своїй меншості зійшли з полонин і тепер нав'язуємо закон наших гір, нашим рівнинам і степам. Я особисто, по-перше, хотів би застерегти вас і вашого редактора, про якого я можу сказати тільки одне: якщо він поки що в мирний час друкує такі войовничі ультиматуми на сторінках цього антиукраїнського часопису, що Україна – не бананова республіка, і українці не папуаси, які 17 років тому злізли з пальм. Чи ви, пане Табачнику, вкладали в у фразу "зійшли з полонин" якийсь інший зміст, а не "злізли з пальм"?

Дозвольте з вами і тут не погодитися. Бо коли б це було так, то ви як історик (який уже ви там історик – не мені про це судити) мали б сказати, що ота "меншість", яку не закатували, не потопили живими в баржах, не закопали напівживими у вічну мерзлоту, не заморили голодом на Соловках і не добили пляшками з-під шампанського на честь чергової річниці "вєлікого октября" в Сандармосі, 17 років тому не зійшла з полонин і не 17 років тому заговорила своєю мовою. 17 років тому ми вийшли з московських тюрем і концтаборів. Так, на відміну від вас, українці не могли перевтілитися і підфарбуватися відповідно до кольору місцевості. Вони, на відміну від вас, не були демагогами і кон'юнктурниками, а чесними і порядними людьми, синами і дочками свого народу. Не мали ні досвіду, ні практики у будівництві держави. І поки ці романтики бігали з гаслами і мріями про свободу і незалежність, такі, як ви, за їхніми спинами прихватизовували фабрики і заводи, цековські, обкомівські і райкомівські приміщення, старі будівлі, ресторани, готелі і ставали власниками і господарями не тільки цих об'єктів, а, по суті, вже цілої Української держави. Ті, що прийшли з Гулагів, ті, які сиділи у в'язницях і концтаборах тільки за те, що виборювали законне, Богом їм дане право розмовляти і молитися на рідній землі рідною мовою, вчитися в своїх школах і вузах, несподівано для себе знову опинилися в окупаційній зоні. Склали, як ви пишете, нацменшість, будучи, від себе додам, нацбільшістю. Ця, так звана, за вашим визначенням, "нацменшість" намагається нав'язати, за вашим визначенням, "нацбільшості" свою мову. Насправді ж ви, і такі як ви, будучи об'єктивно представниками національної меншості, намагаєтесь нав'язати українській Нації свою мораль, точніше сказати – аморальність, жовту і антиукраїнську пресу, телеграф, пошту і радіо. Хвіст почав крутити собакою.

Читаючи ваш виклик українському народові, я починаю усвідомлювати, що це вже було в нашій історії. Я навіть, коли дивлюся на вас, бачу у вашій особі аля-Троцького за зовнішністю і аля-Кагановича за антиукраїнськими ділами. Погляньте на себе у дзеркало, пане Табачнику. Ви самі собі нікого не нагадуєте? Проведіть історичну паралель. Ви ж так це любите робити.

Знаєте, пане Табачнику, ознайомившись з вашим закликом до громадянської війни в Україні, асоціативно дійшов висновку, що ви нині вдаєте з себе не маленького Бісмарка, який не втілив у життя національної ідею, а такого собі бородатого Спартачка, котрий хоче підняти рабів з колін. Але не для того, щоб їх визволити з морального рабства і забудькуватості, незнань своєї історії, а задля самознищення у майбутній громадянській війні, на яку ви і вам подібні так активно натякаєте. Бо як інакше розцінити ваше сьогоднішнє пророцтво? Тільки однією причиною: ви так хочете, щоб Схід пішов оружно на Захід? Цього так хочеться вашій меншості? Меншості, яку ви репрезентуєте, вдаючи з себе представника національної більшості?

Саме на цьому вашому твердженні хотілося б зупинитися. Кожен з нас розуміє, який ви зміст вкладаєте в це словосполучення, що ви маєте на увазі, називаючи себе агресивною меншістю. Я ж хочу сказати про інше. Ви пишете про так звану нацменшину, якої де-юре в Україні не існує, бо всі ж однакові – громадяни України. То яку нацменшину ви хочете забезпечити другою державною мовою? Російську? Я цього від законослухняних росіян, які є громадянами України, особисто не чув. А ви, як ми вже зазначили, не є росіянином, як і Малінковіч, Погребінський, Богословська, Вітренко. Не є росіянами й домашні перевертні типу Волгі, Голуба, Шуфрича. Чому ж ви розписуєтеся за законослухняних росіян, ображаючи їх чи провокуючи проти нас, українців? На якій підставі? За яким моральним (про юридичне я вже мовчу) правом? Більшість росіян, на відміну від таких, як ви, не галасують так активно і так безпардонно на тему другої російської мови. І чому саме російської? Якщо вже виходити з ваших статейних постулатів, то в нас є й інші меншини. Наприклад, єврейська. Чому б єврейську не зробити другою державною при такій вашій демагогічній активності? Чим євреї гірші за росіян? До речі, у Російській Федерації, до вашого відома, пане Табачнику, як і в Державній Думі, навіть не допускають розмов про введення на території екс-метрополії другої державної мови. А там одних татар і українців десятки мільйонів, не кажучи вже про мордву, чувашів, якутів, бурятів та інших.

По-друге, вам, високопоставленому чи високопризначеному чиновнику, хочу нагадати, що великі державні особистості, які завжди хотіли добра своїй країні, своєму народові, скажімо такі, як Гарібальді, Бісмарк, Маннергейм (останній, до речі, швед за походженням), робили все для того, аби об'єднати державу, народ, який внаслідок колонізації набув різної ментальності, а частково й втратив батьківську мову. Такі державні достойники наводять приклади позитивні, де один і той же народ, усвідомивши свою ідентичність, відчувши, що він господар у своєму домі, а не раб іншомовного зайди-окупанта, живе з думкою не про громадянську війну, а про добробут, економічне благополуччя, про одну нову і добру сім'ю, бо це одна сім'я, одна держава. Його держава. І нічого провокаторам нині сіяти між нами, українцями, розбрат, дорікати один одного в тому, хто більше дав у бюджет держави. На мій погляд, ваш телеграфний постулат про те, що, мовляв, Схід годує Захід – провокаційний. Захід, завдячуючи таким державним чиновникам, як ви, майже поголовно подався за кордон. І звідти, якщо вірити вестерн -юніон та приватним компаніям типу "Міст", до України щороку надсилає мільйони твердої валюти. Така реальність, пане Табачнику.